БЛОГ
Волонтерство
на Європейській лесбійській конференції – 2:



розповідає Вітана Олійник
Авторка: Вітана Олійник, активістка Amnesty International Ukraine. Cover photo: European Lesbian* Conférence
Привіт, читачко/читачу!

Волонтерство на Європейській Лесбійській* Конференції (далі — ЄЛК) означає дізнатися про те, як це: бути Л*. Оця * включає не тільки лесбійок, а й бісексуалок, трансгендерних людей, інтерсексів, квірів тощо. Кожен може ідентифікувати себе на свій смак, але проблеми в усіх спільні.

Про життєві перепони і не тільки — намагатимуся викласти тут, аби тобі, читачко/читачу, дати поле для роздумів.

Ми ж із тобою не замислюємося про звичні для нас речі: підтримка людей, що знаходяться поруч (рідні, друзі); можливість отримати хорошу роботу, одружитися з коханою людиною, народити (всиновити) і виховати дітей, піклуватися про свою сім'ю. На конференції я почула історії багатьох жінок, які не змогли реалізувати себе в тій чи іншій сфері (сім'я, робота), зазнавали страждань тільки через те, що вони визначають себе як Л*.

Жінки, які закохуються у жінок, а не, — як ми звикли, — у чоловіків, стають вигнанками для найближчих людей. Від них відмовляються батьки, рідні, друзі.

Читаючи це, не починай їх жаліти. Намагайся зрозуміти і підтримати. Їм, як і тобі, є що втрачати. І вони точно знають, заради чого.

Бувають ситуації вкрай жахливі. Батьки настільки не сприймають ідентичність своїх дітей, що можуть позбавити засобів до існування. Дітям-Л* ведеться не солодко. І якщо у нас усіх є багато приводів для сварки з батьками, то у них — удвічі більше.

З іншого боку, не розуміють і матерів-лесбійок*. Наше суспільство, на жаль, не готове їх сприймати. А діти, виховані нетолерантно, є чи не найжорстокішими кривдниками, адже не розуміють наслідків своїх дій. Вся ця обстановка сприяє погіршенню стосунків у сім'ях Лесбійок*.

Одна з учасниць ЄЛК поділилася історією про те, як донька зреклася її, коли дізналася про «нетрадиційну орієнтацію» матері. Вони й досі не можуть налагодити стосунки.

Європейська Лесбійська* Конференція
регулярна нетворкінгова подія, яка об'єднує активісток лесбійського руху та союзниць з країн Східної Європи, Центральної Азії та Кавказу. Перша Конференція відбулася у 2017 році у Відні. У 2019 році Європейська Лесбійська* Конференція вперше пройшла в Києві.

Співорганізаторкою Конференції в Україні була громадська організація «Інсайт», яка об'єднує представників і представниць ЛГБТ-спільноти, а також союзників і союзниць для просування ідеі рівних прав для всіх. Серед основних напрямків діяльності — проведення Фестивалів рівності, правозахисних і освітніх заходів і акцій, а також надання психологічної допомоги для представників і представниць ЛГБТ-спільноти.

Бувають й інші ситуації. Союз двох гомосексуальних людей в Україні, як тобі відомо, ще досі не узаконено. І проживаючи разом, з юридичної точки зору, вони не є сім'єю. Це значно ускладнює їх життя.

Наприклад, вони не можуть успадкувати майно після смерті коханої, відвідувати одна одну в лікарні на правах родичів, вирішувати питання відключення від апарату життєдіяльності тощо.

Коли корупція нам на руку?

Окрім цього, Лесбійки* не можуть оформити опіку/піклування над дітьми померлої партнерки. І це — той випадок, коли може допомогти тільки корупція. За словами однієї з учасниць Конференції, саме підкуп державного службовця, посприяв тому, щоб дитину залишили із соціальною мамою. А якщо у пари не має зв'язків із впливими людьми, що тоді?

Відтак не зрозуміло, чому в Україні немає закону про цивільні партнерства. Такий акт не стане пропагандою гомосексуальності, а лише забезпечить людям те, на що заслуговує і що має практично кожен/а з нас.

Зрештою, всі інші проблеми, що постають перед українським суспільством (безробіття, бідність, кредити), теж не повинні стримувати прийняття норм, що узаконюють партнерства.

Для порівняння: в Аргентині такий закон є, хоча, як зазначила одна з учасниць ЄЛК, в цій країні більше 30% населення живе поза межею бідності.

Дівчино, а Вам психіатр потрібен?

Як дівчина, можу сказати, що в дитинстві неодноразово замислювалася над тим, що більше б хотіла бути хлопцем. Ти теж?

Бо є хлопці, які справді відчувають себе жінками. У ролі чоловіків вони наче не у своїй тарілці. Щоб здійснити перехід у жінку, цим людям доводиться пережити медико-психіатричну комісію. Раніше потрібно було відбути місяць у психлікарні. Зараз процедуру трохи спростили, але процес переходу від чоловіка до жінки легшим не став. Для отримання паспорта необхідний висновок психіатра.

Ще тяжче тим, хто є Лесбійкою* в чужій країні. Емігранткам доводиться вдвічі сильніше боротися за свої права. Часто вони не можуть проводити відкриті мирні акції та змушені ховатися у підпіллі.

Фото: European Lesbian* Conférence
На ЄЛК кожна з нас відчула, наскільки сильними можна бути. Приклад старших жінок з країн Європи, які вибороли своє щастя і нарешті є визнаними — надихає.

«Power to the people!», — репетували ми на весь зал, відчуваючи прилив якоїсь надзвичайної могутності. Бо це були дні, коли кожна змогла розповісти про наболіле, звільнивши серце і мозок від мук. І видихнути спокійно. І вдихнути з упевненістю.

Але й тоді, коли кожна історія крає душу, ми знаходимо місце для радості — дивовижна єдність духу під час завершальної частини конференції. І пропозиція побратися, зроблена у прямому ефірі в останній день ЄЛК — найприємніша несподіванка, яка тільки могла статися.

Я неймовірно щаслива стати частинкою цього дійства, цієї єдності та народження чогось нового.

Так, існує багато невирішених питань. А втім, учасниці конференції подолають будь-які труднощі, бо є в них якась магічна сила. Чи, може, то чари?! :)
© Amnesty International Ukraine 2019